18:40 - 23:10
В далеких 60-х ми разом вчилися в Рахівській середній школі N 1, що на Закарпатті...
Згодом, кожен пішов своїм шляхом...
Через багато років ми випадково зустрілися в Рахові, в редакції газети "Зоря Рахівщини"...
Пройшли ще роки, і знову зустріч, тепер вже "віртуальна", на порталі Odnoklassniki.ru... З часом так сталося, що бізнес "привів" Шоні (Олександра) на Україну. Фірма, у якій працює Шоні, викупила один із інвестаційно привабливих об'єктів у Дніпропетровську. Доля так "написала" сценарій що ми не могли не зустрітися...
Домовившись ще за неділю про зустріч, кожен з нас уже жив цією зустріччю. І справа не в тому, що на протязі неділі, періодично перед очима "пробігали" кадри шкільних років, якихось теплих миттєвостей, що гріють душу... Просто було розуміння, що така зустріч, це своєрідний аналіз прожитого... Ми не могли не розмовляти про те, як, і з чим кожен з нас підійшов до 50-річної планки... Тому не лише шкільні роки у Рахові, але й прожите і пережите, як фільм, "пробігало" перед очима...
Ще що бентежило нас з Тетяною, ми ніяк не могли придумати дарунок Шоні... Хотілося подарувати щось таке, щоб була згадка... Цілу неділю ми з Тетяною перебирали різні варіанти, але все щось було не те... І до того, ми не знали смаків Шоні, не хотілося "промахнутися"... В кінці кінців, ми розшукали сувенірну "Ґорілку з перцем" і вдвох з Тетяною зійшлися на тому, що це саме те, що хотілося б подарувати.
Ми зустрілися з Шоні біля парку ім. Т.Г.Шевченко, одного з наймальовничих місць у Дніпропетровську. Шоні недалеко арендує квартиру, тому для зустрічі було вибране саме це місце, на березі Дніпра.
Ми вручили Шоні наш подарунок і надіємося, що він йому сподобався. Шоні, з свого боку попередив, що на нас з Тетяною також "чекають" дарунки, але ми за ними маємо зайти до нього в гості.
Шоні запросив нас до кафе, на березі Дніпра, де ми чудово посиділи і поговорили...
Шоні майже все життя в бізнесі, ми з Тетяною на державній службі. Зовсім різні умови для самореалізації, різні успіхи, досягнення. Але нам було цікаво. Шоні був цікавий тим, що у нього "за плечами" не тільки успішні проекти у себе в Австрії, але й в Росії, і надіємося, будуть і на Україні. Було цікаво слухати його оцінки розвитку іноземного бізнесу в умовах українських реалій. В той же час Шоні було цікаво те, чим займаємося ми з Тетяною.
Час пролетів швидко. Коли зтемнілося, Шоні запросив ще зайти і подивитися, як він організував собі "домашні умови" тут у Дніпропетровську.
Шоні арендує шикарну квартиру у елітному районі Дніпропетровська. Хоча все у квартирі підкреслює, що тут не тільки живуть, а й працюють... Бізнесове життя Шоні уже давно навчило цінувати ЧАС!
Що особливо "різало" око? Скромність, не скромність, але на відміну від багатьох "крутих" нових українців у Шоні не відчувалося ніякого "задирання носу", показного бахвальства... Ми з Тетяною побачили перед собою справжнього європейського бізнесмена, у якого все "заточено" на справу, яку він любить і з душею реалізує... Ніяких слів про "хитрі" комбінації, ні якісь "підпільні" схеми, навпаки. У кожному слові Шоні - чесний, прозорий бізнес і бажання, щоб на Україні все було як в Європі.
Ми багато часу обмінювалися думками, чому сучасні технології і менеджмент працюють ТАМ, і чому все теж саме, не працює ТУТ... Але це "вічна" тема...
Було вже пізно, а нам ще потрібно було далеко добиратися додому... Ми прощалися з надією, що розлучаємось не надовго. Шоні на прощання подарував нам шикарну пляшку шоколадного лікеру "Mozart" і коробочку австрійських бананів в шоколоді ;)
На фото, що публікую:- ми з Шоні в кафе на березі Дніпра,
- ми з Тетянкою у гостях у Шоні
